DAKOOKA - Люди як кораблі

Я не твій брат — ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені
Хто i в чому є винний на нашій землі
Люди, як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе
I поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна
На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
Наш Океан знає більше ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди як кораблі
Гордо пливем і не вірить ніхто
Шо ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно