Віктор Павлік - Материн поріг

Чого ти, мамо, так журлива,
Чого ти, мамо, стала сива,
Як той осінній журавлиний перегук
Не від років, моя дитино,

Старіє матір від розлук.
Які слова скажу тобі я, рідна,
Як прилечу до тебе із доріг
Вони самі прийдуть, прийдуть, моя дитино,
Лише ступи на материн поріг.
Чого ти, мамо, так щаслива,
Чого ти, мамо, так вродлива,
Чого квітуєш, наче травень молодий?
Бо вісточка прийшла твоя, дитино,

Вона принесла голос твій.
Які слова скажу тобі я, рідна,
Як прилечу до тебе із доріг?
Вони самі прийдуть, прийдуть, моя дитино,
Лише ступи на материн поріг.
Твоя душа понад літами, що все несуть мене у далі.
На всіх шляхах я чую серця твого крик:
Не відкладай доріженьку до мами,