ПАВЛО ЗІБРОВ - Жінка, що кохаю я

Я кохану, як скарб, шукав
у безмежності цього світу
Я так довго її чекав
Мріяв з нею про вічне літо
", на щастя, у долі шанс
Той єдиний, що є віднині
Про кохання палкий романс
Присвятити моїй єдиній
Жінка, що кохаю я
Неповторна й чарівна
Та її очей краса
Неймовірна, неземна