Yaktak - Стежка

Вже немає хати, що колись тут була,
І не бачу рідних я навколо стола.
І немає стежки, що колись мене вела,
Замело дорогу, вона в пам'яті жива!

Новий день (новий день..) залиє сірі краски,
Які знов (які знов..) придумаєш відмазки
Скільки ще (скільки ще?) пропустиш ти підказки
Це твій шлях, тут перемоги і поразки.

У берегів холодні вуста, але тут у людей гарячі серця,
Мій оберіг - моя Земля мов рідна мати оберіга
І прострілена спина хоч дорога нелегка та сили нема,
Вона волю на гербі пришила, знай, ти сам собі країна!

Не кажи свої сповідію,
Палками писані по воді,
З води береться все на землі,
З неї ми вийшли й підем туди

Не кажи свої сповідію,
Палками писані по воді,
Поки бачиш від них сліди,
Вони в пам'яті живі