OTOY - Аїд

спостерігаю як старістю вкрилися щоки мої від недоспаних днів
скільки вже сталося зрощених бід від яких повноцінно висок посивів
в мене небо в вогні, в мене очі в крові, я напружено схарений, робочі дні
вивозити на спинах з хребцем перебитим камені з солі що родом із сліз
заробити на хліб, оплатити проїзд, я це знаю з дитинства, високо заліз
і цей йобаний трек ще у квітні мав вийти, тепер цим куплетом молю на лендліз
ну скільки ще нити тут можна, заграло, навколо темніє, немає фіналу
живу від години в годину лиш криком що рве моє горло словами що злість
Я бачу так світ цей і своє місце
Я бачу світ цей і місце
Я бачу так світ цей і своє місце
Я бачу світ цей і місце
поки титаном наповняться вени, застигне хребет, голова лиш деталь
я їбашу руками тут змучену стелю що небо закрила, вдихаю лиш гарь
світло на вулиці вимкнули звірі що в лісі готуються зжерти ту тварь
що під столом проповзла і хоче на стіл, але гості нам винні ще за азовсталь
заруби на носу шо закрити тут рота можливо лише коли власник поблід
нерви як гніт, догорають швиденько і димом у небо здоров'ю в обхід
тепер лиш машина керує руками, водій в неї зветься по імені злість
коли дивлюсь на сонце, що гріє всі шрами, чекаю коли передзвонить аід