Domiy - Нагадай

І море тих квітів куди поніс вітер
І я вже забула як то любими
І море тих квітів куди поніс вітер
І я веже забула як то любити.
Нагадай!

Як же я давно шукала
Те, що десь в мені блукало
Що назавжди зчарувало

Рідні руки, замість муки
Рідне слово, замість чужого
Бачу дні, де нема розлуки

І море тих квітів
Куди поніс вітер?
Я вже забула
Як то любити
Як то любити
Як то любити
Нагадай

І море тих квітів
Куди поніс вітер?
Я вже забула
Як то любити
Як то любити
Як то любити
Нагадай.