Арсен Мірзоян - Крила

Я бачу що ти дуже п'яний
1 я не питаю, чому ти пʼєш
Я бачив себе таким самим Авжеж
Давай тоді вдвох про причини
Потреба розбитися, бо вже не в змозі
Ми всі, друже, втратили крила
Або їх не було насправді і зовсім

Ніколи не було неба Ми самі собі були цілий світ
На стінах зізнанням в коханні для тебе Лишився графіт
І пальці знечуєні кригою І не слухняні ключі
На спині не спав я, а значить були вони їх гладила мама вночі
Виходить я сам загубив їх десь Не бачив ніхто крадія