Артем Лоік - Кохай

Хай
навкіл темнота,
будь зі мною!
І перо літа, бо ти для мене та не на літа,
і ми цілуючись стираємо юності молоко.

Хай
кажуть: ти не та,
ти є тою!
І перо літа, бо крига тане між нами, і там,
де ми цілуючись стираємо юності молоко.

Осінь вже майже без сукні,
а ми удома сидимо одягнені на кухні,
нам місяць у вікні Творець приготував і випік,
якщо не гріють батареї, ми знайдемо вихід!

Зарядки три відсотки, на столі таке-сяке
вино напівсолодке, хоч люблю напівсухе.
Ти тримаєш мою душу, хоч тримаєш руку…
А на фоні цілий світ і пісня Ківануки…

Набридла, — ми замінимо, а краще з голови
візьми вірші і Ліною тихо заговори…
Є я і ти, та допоможуть будувати наше «ми»
її вірші, які невимушено стали нашими…

А потім прочитаю і своє, отак відразу…
Нам забагато і нічого, — якщо ми разом.
Щоб у нас все вийшло, те зробив Всевишній!
Стук, який ти чуєш зліва, як не дивно, — правіший.