Victoria Niro - Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою
Сонечко сідає.
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.

Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась,

Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрищені діти.

Там де мій дім моя земля
Нам ніби місця вже нема
Я це не прийму це брехня
У..у віра це моя броня

Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.

Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм.
Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В рідній Україні?
В рідній Україні
Та Ми будем вільні
Тільки в Україні