Дима Прокопов - Цієї осені,вона вже не чекає квіти

Цієї осені
Вона вже не чекає квіти
Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав свое свое тепло
Де сховатися від вітру
Улюблене пальто і спогади про літо

Сльози по склу, мокрі вії.
Все та всім про нього. та тільки їй не спиться.
Усі фото видалить, закриє його профіль.
І знову в її руці охолола гірка кава…
І тільки вночі прийде він у сон.
До тремтіння голос, і на двох перон:
"Привіт, рідна!
Ну, як твої справи?
Я так сумую.
Скажи, ти ж чекала?

Кава з краплі дощу.
Так мало стало світла.
Він забрав із собою тепло.
Де сховатися від вітру?
Улюблене пальто;
Спогади літа.
Восени її зігріє лише те, в чому одягнена.