Гайдамаки - Гайдамака

Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав’яло, навіки зав’яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться, в жолобок, криницю

І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавилоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами;
Ти вічний без краю!.. люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою.
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?