Оля Полякова - У Твоїх Обіймах

Обіймі, прошу,
Я зараз не озброєна.
Душа моя оголена,
Як квітка на вітру…

Обіймі, прошу,
В тобі бачу не воїна,
А свого коханого
В чиї руки я впаду.

У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива.
У твоїх обіймах я –
Квітка, що нарешті розцвіла.

Я тану,
У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім’я!
Коханий!

Не стріляй, прошу,
Бо серце й так поранене,
Коли ти залишив мене
Слідами на снігу.

Не стріляй, прошу,
Словами, ніби кулями,
У тіло моє з шрамами
Без одягу й страху.

У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива.
У твоїх обіймах я –
Квітка, що нарешті розцвіла.

Я тану,
У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім’я!
Коханий!

Коханий!

У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива.
У твоїх обіймах я –
Квітка, що нарешті розцвіла.

Я тану,
У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім’я!