Мертвий Півень, Христина Соловій - Гобелен

Мертвий Півень, Христина Соловій - Гобелен
Знов наді мною виростає сонм
Він як собор — у ньому я щотижня молюсь
І ти — з'являєшся, всевишня
Коли вібрує простір в унісон

З серцебиттям, і темрява колишня
Стискає подих, і серед колон
Крихкої тиші б’є у камертон
Терпке бажання — смак дає вишня

Я прагну поцілунку, я тебе
Зі сну виводжу, юна наречена
Нас огортає сяйво голубе
І опускає течія зелена
Торкання уст — лякливе і слабе
Вплітається в малюнок гобелена