Тінь Сонця - Незрима Таїна

Славуто-Дідо, мій Дніпро
Ти розкажи мені про дні
Коли кипить від спеки кров
А прохолода - лиш при дні
Її у думах ти сховав
Горять при березі піски
Ця путь буремна вікова
Її не ділиш ти ні з ким
Мартине, жалібно не квиль
Лиш ти можливо чув, як нам
Дніпро шепоче... В плюскіт хвиль
Вплелась незрима таїна
Лиш ти, можливо, розбереш
Правічне золото письма
То на Дніпро від узбереж
Лягла призахідна тасьма
То ж, Діду, всім наперекір
Навчусь читать твої листи
Коли старенький осокір
Прошелестить мені: лети
Мартине, жалібно не квиль
Лиш ти можливо чув, як нам
Дніпро шепоче... В плюскіт хвиль
Вплелась незрима таїна