Аркадій Войтюк - Не Рідні, Але Й Не Чужі

Аркадій Войтюк - Не Рідні, Але Й Не Чужі
Крізь зуби не чути слів,
Ми змокли до нитки від брехні...
І там, де жила любов,
Здавалось би, щира любов -
Тепер живе гнів...
І звідки було знати мені,
Що коїться в твоїй голові?
Терпіти, мовчати, тримати в собі,
Нести за собою дощі
Немає вже сил...

І камінь впаде з душі,
Світліше стане вночі,
Просто іди!.. Від мене іди!..
Слова твої - гострі ножі,
Давай залишимось так назавжди:
Не рідні, але й не чужі...
Але й не чужі...

У кожного правда своя
І важить більше, ніж сім'я...
Рубати по корінь те,
Що разом ростили - так важко!
Та знайдуться сили
Почати з нуля нове життя!..